Година спілкування
Тема:
Основні компоненти здорового способу життя та їх відображення
в традиціях українського народу.
Мета: формування в учнів правильного
розуміння здорового способу життя, вивчення характеристик основних його
компонентів, ознайомлення з традиціями, звичаями, ритуалами, обрядами, які
характеризують спосіб життя українців; виховання патріотизму та
інтернаціоналізму; поваги до традицій рідного народу, розвиток аналітичного
мислення, ерудиції, пам’яті учнів, формування звязків між історією, фізичною культурою, біологією, географією.
Розглядаємо
питання:
1. Проблема здоров’я в житті сучасної людини;
2. Основні компоненти здорового способу життя та їх
відображення в традиціях українців.
Слова вчителя:
Здоров’я – це не просто відсутність хвороби. За
визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, це – стан повного
фізичного, психічного та соціального благополуччя людини.
Підкреслю, що досягти такого стану значною мірою
допомагає здоровий спосіб життя.
Здоровий спосіб
життя – це система поведінки людини, що включає:
-
раціональне харчування;
-
культуру руху;
-
гігієну;
-
творчу активність;
-
періодичну зміну оточення;
-
повноцінне сімейне життя;
-
високоморальне ставлення до
людей, суспільства, природи.
Спосіб життя значної частини населення не відповідає
названим ознакам. Тільки третина тих, хто працює, дбає про свою фізичну
культуру. Близько 30% населення мають надлишкову вагу. Шкодить здоровю невміння
людини відпочивати. Фізичної, психічної, моральної, економічної шкоди людині і
суспільству завдають пияцтво, наркоманія, паління.
Давайте разом з Вами звернимось до традицій і звичаїв українського
народу, які пропагують усі компоненти здорового способу життя, що засвідчує
високу культуру, волю, силу духу наших предків.
Виступи учнів
1. Так, важливим компонентом здорового способу життя є раціональне харчування
Основними принципами такого харчування завжди були
помірність,
збалансованість,
різноманітність,
висока біологічна
повноцінність,
дотримання певного
режиму.
Міцним здоров’ям
вирізнялися запорозькі козаки.
На стіл звичайно
ставили соломаху (густо заварене на воді житнє борошно);
Тетерю (не дуже
густо заварене на квасі житнє борошно чи пшоно);
Щербу (рідко
заварене на риб’ячій юшці борошно).
Ласували козаки й
м’ясом, зокрема дичиною, свининою та рибою. Не відмовлялися від вареників,
сирників, гречаних галушок із часником.
Мамалигу – тісто з
проса чи кукурудзи – їли з бринзою чи пастремою (висушеною на сонці бараниною.
Специфічною
козацькою стравою були загреби – коржі, що їх клали в напалену піч і загрібали
попелом та гарячим вугіллям.
Незважаючи на
простоту, харчування козаків за різноманітністю, збалансованістю, повноцінністю,
помірністю може бути зразком і сьогодні.
Традиційною стравою
нашого народу є український борщ. Навесні варили зелений борщ зі щавлем,
кропивою, лободою, кропом, петрушкою, його заправляли яйцем і сметаною. Та
найдавнішими за походженням і найбільш поширеними були висококалорійні каші:
пшоняна, гречана, кукурудзяна, гарбузяна, з борошна – затірка, галушки, локшина
, вареники з сиром, вишнями тощо. Популярними були приправи з цибулі, часнику,
червоного перцю, тертого хрону, на зиму сушили фрукти, квасили капусту, огірки,
помідори.
Здавна в Україні
існували харчові заборони: переїдання, споживання конини, кровянок. Від часів
хрещення Київської Русі поширення набули пости.
(учні в костюмах козаків сидять за столом, перед ними
укр. нар. страви)
Недоліки сучасного
харчування в Україні.
В остання 40-50
років в Україні забуто багато традиційних страв. У харчуванні більшості
населення страви вибираються не за їхньою користю для здоров’я, а за смаком.
Тому надто багато споживається м’ясних продуктів, жирів тваринного походження,
але замало рослинної їжі, особливо гарбузів, кавунів, огірків, буряків, квасолі
та ін. Ми багато споживаємо білого хліба і штучних продуктів невідомої якості
та складу. Таке харчування сприяє ожирінню та ослабленню організму.
2. Важливим компонентом здорового способу життя є
культура руху.
Дбаючи про фізичний
розвиток і здоровий спосіб життя дитини, наші предки всіляко заохочували її до
рухів. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.
«Як дитина бігає та
грається, то їй здоровя усміхається».
У які рухливі ігри
граєте ви?(піжмурки, третій зайвий, мисливці і качки, квач, курки та ін.)
Учні грають у гру «Третій зайвий»
Ігри виховують
спритність, витривалість, рішучість, ініціативу, товариську взаємовиручку,
привчають долати психічні навантаження, створюють бадьорий настрій.
Фізичні
навантаження, рухливий спосіб життя, м’язова активність були постійними
супутниками й наших предків. Навіть під час відпочинку, в свята вони уникали
пасивності. Ігрища, розваги супроводжувалися різноманітними фізичними вправами
(перестрибування через вогонь на купальські свята, весняні гаївки, хороводи та
інше).
А українські танці
– це своєрідні високо інтенсивні тренувальні та фізичні вправи. Скажімо,
козацький гопак містить у собі елементи рукопашного бою і боротьби.
Танець
3. Особиста гігієна невіддільна від
здорового способу життя. Мудрість народу ще з прадавніх часів увела компоненти
гігієни та профілактики захворювань у традиції, звичаї, обряди, ритуали.
1.
У сім’ї дорослі здавна
прищеплювали дітям елементарні гігієнічні навички: тримати в чистоті тіло,
одяг, взуття, постіль, житло. Немовля купали вже на другий чи третій день від
народження. В Україні поширений звичай
класти в купіль різні ароматичні квіти й трави, висловлювати дитині при цьому
добрі побажання.
Так, у купіль
хлопчика клали любисток (щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний), а також
барвінок, ялівець, або тую (щоб довго жив), чорнобривці (щоб бук чорнобровий),
а в купіль дівчинці – ромашку (щоб білолицьою була), калину (щоб красною була),
гілочку вишні (щоб гарною була), любисток (щоб люб’язна була), яблуко (щоб була
червонощокою).
Відповідали нормам
гігієни такі загальновідомі звичаї українського народу, як необхідність
закривати на ніч посуд із їжею чи відро з водою («щоб туди не потрапив чорт»),
заборона їсти кільком однією ложкою чи витиратись одним рушником («щоб не
посваритися»).
«Щоб не зустріти
відьми», не можна було невмитим виходити з хати. Щоб «Богородиця не поколола
собі ноги», або «щоб ангели не заплуталися», на ніч обов’язково треба було
підмести хату. І хоч пояснення таких звичаїв досить наївне, але їхня
доцільність очевидна!
Низка мудро підмічених профілактичних заходів
окреслювалася в народі формулою «гріх». Гріхом вважали їсти яблука до Спаса (19
серпня за н. ст.), бо лише наприкінці серпня вони належно дозрівали. Тим часом
споживання незрілих плодів могло викликати шлунково-кишкові захворювання. Не годилося
купатися в річці до Івана (7 липня), що теж виправдане, оскільки раніше вода ще
недостатньо прогрівається.
Такі й подібні заборони, наголошуємо, хоч і засвідчували
примітивність уявлень народу про явища дійсності, однак були раціональними в
своїй основі.
4. Спостереження
показали, що на діяльність нервової системи людини негативно впливає тривале
перебування в одному й тому ж місці. Ця проблема в
основному стосується міських жителів і пов'язана не тільки з екологічними,
виробничими особливостями міста, а й з організацією дозвілля. Жителі міст (а
тут живе більш як 60 % населення країни) здебільшого перебувають у приміщенні
(дім, школа, виробничий цех тощо), а пасивний відпочинок, скажімо, біля
телевізора, зловживання палінням, алкоголем тощо не сприяють відновленню сил
організму, викликають пасивну втому. Отже, для городян просто необхідна зміна
найближчого оточення. Туризм, екскурсії, подорожі мають велике оздоровлювальне
значення.
У способі життя українців — постійна праця: хліборобство,
скотарство, рибальство, мисливство, городництво, садівництво, бджолярство. Вона
позитивно впливала на здоров'я нашого народу. Звичайно, за умови, коли була
вільною, раціональною.
Серед причин, які різко скорочують життя людини, особливо
виділяємо негативні емоції. Ускладнення міжособистісних відносин унаслідок
ускладнення способу життя, інтенсифікація праці часто дають грунт для
виникнення стресових ситуацій.
Доброта, щирість, добрий гумор були здавна властиві
нашому народові. Знову звертаємося до згадуваної книжки Д. І. Яворницького У
козака «...вся його постать дихала мужністю, молодецтвом, заразливою веселістю
й неповторним гумором», «Запорожець... був здоровий та вільний від хвороб,
умирав більше на війні, ніж дома... У сто років тільки в силу вбирався»,
«Світлий бік характеру запорізьких козаків становили їхня добродушність,
безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби... За козацьким правилом
гріхом вважали обдурити навіть чорта, якщо він потрапив січовикам у товариші...».
5. Гармонійне
подружнє життя — одна із запорук фізичного й
духовного здоров'я. Саме в духовній і психологічній близькості, взаємному
коханні, розумінні один одного, спільності інтересів — людське щастя чоловіка й
жінки. Турбота про дітей і домашній побут приносить у сім'ю радість,
емоційно-психологічне задоволення.
Ще в язичницькі часи головним божеством наших предків
була Берегиня — символічний образ жінки - :матері, яка оберігає свій
рід, добробут сім'ї і народу. Цей символ і в наш час благодатно вписується в
традиції, обряди та звичаї українців.
.
У середньовіччі численні іноземні мандрівники з подивом
зазначали, що в побуті українців жінці належало незвичне на ті часи почесне
місце. Жінка мала право на власне майно, одержане у спадок по чоловікові.
Незаперечною була повна влада жінки в хатньому господарстві: «Господиня три
вугли в хаті тримає, а господар лише один». Тож щасливі подружжя були,
очевидно, не рідкістю, а нормою.
Підведення
підсумків
Для того, щоб зберегти і
примножити здоровя людини, сімї, нації. Нам не потрібно вигадувати нічого
нового, а досить лише повернутися до благодійних джерел народних звичаїв і
традицій.
Закінчивши роботу, співали
пісень, танцювали, влаштовували забави.
Учні
співають пісню «Одна родина за столом», пригощаються самі та пригощають гостей
укр.. нар. стравами.
Здоровенькі були, любі друзі!
Доброго Вам здоровя.
Правда чудові ці фрази?
Вони нас зближують з вами одразу.
Сьогодні, гадаю, якраз буде
вчасно,
Щоб був у нас справді чудовий
настрій.
З давніх давен український народ найголовнішою цінністю у житті вважав
здоровя. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоровя:
- Здоровенькі були!
- Дай, Боже, здоровя!
- Доброго здоровя!
- Бувайте здорові!
- Ходіть здорові! тощо.
Ще з часів Київської Русі наші
пращури цінували здоровя, загартованість, спритність. Свою силу,
винахідливість, кмітливість вони проявляли в іграх, забавах, які часто
проводили у традиційні свята українців.
Сьогодні ми поговоримо про
народні традиції здорового способу життя.
Здоровя – це не просто
відсутність хвороби. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоровя, це
– стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя людини.
Досягти такого стану значною
мірою допомагає здоровий спосіб життя.
Здоровий спосіб життя – це
система поведінки людини, що включає:
-
раціональне харчування;
-
культуру руху;
-
гігієну;
-
творчу активність;
-
періодичну зміну оточення;
-
повноцінне сімейне життя;
-
високоморальне ставлення до
людей, суспільства, природи.
Спосіб життя значної частини
населення не відповідає названим ознакам. Тільки третина тих, хто працює, дбає
про свою фізичну культуру. Близько 30% населення мають надлишкову вагу. Шкодить
здоровю невміння людини відпочивати. Фізичної, моральної, психічної, економічної
шкоди людині і суспільству завдають пияцтво, наркоманія, паління.
Давайте разом з Вами звернимось
до традицій і звичаїв українського народу, які пропагують усі компоненти
здорового способу життя, що засвідчує високу культуру, волю, силу духу наших
предків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий