МАТЕРІАЛЬНІ
І НЕМАТЕРІАЛЬНІ СТИМУЛИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ ПЕДАГОГА
Педагогічна праця — це
один із найскладніших видів людської діяльності. Результативність педагогічної
праці вчителя, вихователя або викладача оцінюється по тих якісних позитивних
змінах у психічному розвитку учнів, вихованців або студентів, які відбулися під
впливом педагога. Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником
результативності праці і підвищення її –
мета і завдання педагогічної науки протягом усієї історії. Проблемою, яка
розглядається у даній статті є дослідження матеріальних і нематеріальних
стимулів як резерву підвищення продуктивності праці педагогів.
Проблемі необхідності
підвищення продуктивності праці педагогів присвячені ряд праць видатних педагогів
і психологів. Серед останніх публікацій
слід назвати дисертацію Кекух Лариси
Володимирівни «Формування стимулів до педагогічної творчості у майбутніх
учителів початкових класів».
Кандидат психологічних наук, доцент
КобильнікЛ.М. Мелітопольського державного
педагогічного університету імені
Богдана Хмельницького у праці «Психологічні особливості професійного стресу у
педагогів» вважає стимули дієвим способом протидії професійному
вигоранню педагогів. Види стимулів трудової діяльності розглядаються у ряді
підручників і праць з економіки і соціології. Зокрема у «Соціології праці» -
Лукашевич М.П., «Соціології» Волович В., Головченко Г., Горлач Н., «Економіка
підприємства» Іванілов О.С. тощо. Проте
дещо менше уваги приділяється вивченню системи
стимулів діяльності власне педагогів.
Дана стаття
присвячена вивченню матеріальних і
нематеріальних стимулів діяльності педагогічних працівників. Вирішення мети
пропонується реалізувати через
завдання:
-
Короткий огляд проблем і обґрунтування
необхідності вдосконалення системи стимулювання педагогічних працівників.
-
Наведення переліку матеріальних і
нематеріальних стимулів , які можливо застосувати з метою підвищення
продуктивності праці педагогів.
На сьогодні в освіті
України об’єктивно існують проблеми падіння престижу навчання, зниження
соціального статусу вчителя, викладача, погіршення матеріальної бази
навчання що призводить до зниження
освітнього рівня населення взагалі. На рівні окремих закладів загострюється
конкуренція з метою залучення учнів, студентів. Не на останньому місці у
питанні вибору навчального закладу стоїть питання якості надання освітніх
послуг – а отже і продуктивності роботи педагогів. Підвищення продуктивності
праці залежить і від соціально-економічних показників, які пов’язані із
кваліфікацією і освітою виконавців, умовами праці, застосуванням оптимальних
режимів праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його
згуртованістю і внутрішньоколективними стосунками, поліпшення умов праці,
підвищення творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник
прагне отримати максимальну користь за допомогою най раціонального використання
праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю персоналу. Резервами зростання продуктивності праці в освіті є використання сучасних наукових розробок, що сприяють підвищенню продуктивності праці,
модернізація матеріально-технічної бази, зокрема і застосування механізмів
стимулювання і заохочення педагогів. Вдосконалення системи стимулювання
дозволить зменшити плинність кадрів, залучити, а головне втримати молодь у системі освіти.
Комментариев нет:
Отправить комментарий